Заручники націоналіста

Навколо мера Конотопа запалало. Вогонь розслідування корупційних дій пече підошви. Тож затятому претенденту на президентський пост, яким він себе вважає, не лишається нічого, як іти ва-банк, сподіваючись на славу мученика за волю. Аби замазати очі у тому, що на робочому місці мер буває 6-8 днів на місяць, а зарплату з преміями встановив собі таку, що мер Києва спливає у заздрощах, що місто у катастрофічній транспортній і шляховій кризі, він удався до перевірених способів – організував голодування тіточок на ліжечках, уявив себе мучеником і скликав “віче”.

Віче зібралося звісно ж за рознарядкою: від двірників ЖЕКів та копачів могил муніципалітету до представництва бюджетників, нещасного трамвайного управління і Теплогаранта. Основу склав хор кварткомів, що вчасно реагує на знаки диригента та губатенький охоронник меровського тіла, що ще недавно був у розшуку.
Красування одіозного коротуна біля мікрофона було традиційним, як і традиційними верески “народного” невдоволення від того, що малувато із 347 мільйонів гривень, витрачених у місті за перше півріччя, перепало мерівській кишені і кварткомівським виплатам, до яких вірні кварткоми звикли минулого року. Що місто живе, гроші є, а витрачати собі на кишеню- зась, ось що турбувало організаторів. А ще прокуратура наближається з дурними питаннями: “Де поділися гроші на ремонт доріг?”
Вцілому убогість акції і мантри Семеніхіна, який марить тим, що хтось прийме бюджет, якого ЛЮДИ НЕ БАЧИЛИ В ОЧІ, свідчить про кінець експеримента над Конотопом.
Спроби не підписувати рішення про виплати людям зарплати, блокувати оздоровлення дітей або щодня збирати сесію, яка з лютого(!) не готувалася, проект бюджету не оприлюднювався у жодному засобі масової інформації, аби ніхто не побачив, які премії він сам собі намалював там, сигналізує жителям міста про запалення мозку.
А це лікується не сесіями…



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2016 Politika Konotopa GMBH