Артемію у дитинстві мало читали казочок. Так він і не засвоїв, що необачно плювати у криницю. Щодня 3 останніх роки вправлявся у обпльовуванні оточуючих із конотопської “Вежі” і увіровав у своїх стрімах, що це йому зійде із рук. Вірив, що підкуплені гланци і бютівці не дадуть голосів щоб покарати нахабу, сподівався що хор бабок дасть йому право збиткуватися над людьми і ще не раз об’їхати земну кулю з проплаченим бензином нещасних комунальних підприємств.
Та зась! Одноголосним рішенням сесії хама і нахабу 28 серпня позбавили повноважень, а з ним і його посіпак та численних “хранителів тіла” та радників-комуністів із 30 річним стажем партійного будівництва. Хватило запалу депутатів цього дня і щоб ухвалити бюджет і спрямувати кошти за десятками програм у місті.
Це закономірний кінець конотопської епопеї талановитого шахрая, за яким плаче тюрма. Та десь глибоко ворушиться думка, що таке не тоне і сорому нам ще принесе…